***

Евгэн Маланюк ,«Ангел смерти»

И коридором— самолёт-ладья,
и водопадом— ровный шум моторов.
И забываешь ты, что сердце хворо,
чудак, шатун по жизни, нею пьян

любя. И сердцем воевал ты,
и сердцем думал—силы лишь оно,
родник, давало...
Долу видно дно

Земли: дома, автомобили, улки.
А над тобою— мёртвая лазурь.
Воздушных рек неведомая месса.
И колет мысль: вдруг мигом стихнет дурь?!

Склонился ангел.
Впрочем, стюардесса.
Вновь на слуху грохочет жизни гимн
Улыбку (куклы?) я своей встречаю
улыбкою немой, и тем храним,
привычно говорю: «Не кофе, чаю!»

перевод с украинского Айдына Тарика


Ангел смерті 

І коридором — літака кадлуб, 
І водоспадом — рівний шум моторів. 
І забуваєш, що ти — серце хворе, 
Дивак, самітник, вічний однолюб —
Усе життя. I серцем воював ти, 
І серцем думав, і лише воно
Було джерелом сил... 
Надолі дно
Землі: оселі, вулиці та авта. 
А над тобою нежива блакить, 
Воздушних рік недовідомі плеса. 
І раптом мисль: чи не надходить мить? 
Схилився ангел. 
Ні, то стюардеса. 
І знов життя гримить грозовий гімн, 
І усміх (майже ляльки!) зустрічаю
Теж усміхом заучено-німим
І звично кажу: «Ні, не кави — чаю».

Євген Маланюк, влітаку, 29.8.1965

Обсудить у себя -1
Комментарии (0)
Чтобы комментировать надо зарегистрироваться или если вы уже регистрировались войти в свой аккаунт.

Войти через социальные сети: