Васыль Стус, "На колымском морозе..."

На колымском морозе калина
рыжим плачем застыла в цвету.
Солнцем залита, ширясь, равнина,
и соборная звон-Украина
сквозь решётки пылит маету.
А вокруг ни души и ни звука
только солнце, просторы и снег.
И в медвежью берлогу без стука
это сердце скатилось вразбег.
На`ги, лиственницы кричали,
и олень рисовался во мгле,
и сцепились концы и начала
на чужой и бескрайней земле.

перевод с украинского Айдына Тарика


***
На колимськім морозі калина
зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
і собором дзвінким Україна
написалась на мурах тюрми.
Безгоміння, безлюддя довкола,
тільки сонце і простір, і сніг.
І котилося куль-покотьолом
моє серце в ведмежий барліг.
І зголілі модрини кричали,
тонко олень писався в імлі,
і зійшлися кінці і начала
на оцій чужинецькій землі.

Василь Стус
Комментариев: 0

Васыль Стус, "Мёртвый сон галактик"

Мёртвый сон галактик вот задушит нас,
спать-спать-свят, не время, не ровён наш час.
Дура-ночь блуждает во степи глухой.
Кто-то мир трамбует—топ да топ ногой.
Чёрная страшила, чудище-ведьмак,
или божью кару насылают так?
Рваной раной треснув, дол вразнос пошёл,
а ковыль от жути стелет пьяный шёлк.
Урвища, байраки, скифских баб ряды.
Чьи там в край галактик стелятся следы?
Ну, а вдруг последний из живых людей,
из юдоли в небо вышел без затей?
В этой круговерти, в царстве сатаны
ни житья, ни смерти, лишь благие сны.
Мёртвый сон галактик вот задушит нас,
спать-свят-свят, не время, не ровён наш час.

перевод с украинского Айдына Тарика


***
Мертвий сон галактик як не здушить нас,
Спати, спати, спати, бо минувся час.
Ніч блукає глупа у глухім степу.
Хто там світ протупав— тупу-тупу-ту.
Чи якась почвара, чи якийсь відьмак,
Чи господню кару насилають так?
Ніби дерта рана репається діл,
Та, од жаху п’яний, стелеться ковил.
Урвища, байраки, скифских баб ряды.
Кто де до галактик проложил следы?
Вирви та байраки, скитських баб ряди.
Хто ж то до галактик, був проклав сліди?
Що, як це останній із живих людей,
Кинув край страждання і до неба йде.
В цій-бо коловерті, в царстві сатани,
Ні життя, ні смерті, лиш блаженні сни.
Мертвий сон галактик як не здушить нас,
Спати, спати, спати, бо минувся час.

Василь Стус
Комментариев: 0

***

Евгэн Маланюк, «Исход»

Век нам помнить портал ада:
оставляли последний кус
Утомлённая каннонада
выметала скрипучий груз.

Вороньё со злом грозою,
догоняло скорбный обоз
«На Запад...— рыдал поезд,—
на Запад… на Запад...»
Восток смехом гнал паровоз.

Перегарным тошнил зёвом.
Смерть томила— кровавый рай.
Что найдём мы в чужом-новом, 
сердцем, полным Тобой по край?

перевод с украинского Айдына Тарика


Ісход

Не забути тих днів ніколи:
Залишали останній шмат.
Гуркотіли й лякались кола
Під утомлений грім гармат.

Налітали зловісні птахи,
Доганяли сумний похід,
А потяг ридав: На Захід…
На Захід… На Захід…
І услід — реготався Схід.

Роззявляв закривавлену пащу.
П'яний подих нудив, як смерть.
Де ж знайти нам за Тебе кращу
Серцем, повним Тобою вщерть?

Євген Маланюк
Комментариев: 0

***

Евгэн Маланюк, «Шевченко»

Не поэт— ведь это больно мало,
не трибун— ведь тот лишь рупор масс,
мешьше прочего— «Кобзарь
Тарас»
он, кем занялось и запылало
Скажем— бунт лихих грядущих
рас,
пламя, коим тьма капелью пала,
буря крови, что зарокотала
тёмной кривде хмуря злобный глаз.

Лютый взор прозревшего раба;
Гонта, сыновей свят-саблей клавший;
степь, во льдах истоптанных груба,
отхрустевшая, с зарницей— краше.

Рядом— мать, улыбка(это после)
и вишнёвый садик хаты возле.

перевод с украинского Айдына Тарика


Шевченко

Не поет— бо це ж до болю мало,
Не трибун— бо це лиш рупор мас,
І вже менш за все— «Кобзар
Тарас»
Він, ким зайнялось і запалало.
Скорше— бунт буйних майбутніх
рас,
Полум'я, на котрім тьма розтала,
Вибух крові, що зарокотала
Карою за довгу ніч образ.

Лютий зір прозрілого раба,
Гонта, що синів свяченим ріже,
У досвітніх загравах — степа
З дужим хрустом випростали крижі.

А ось поруч — усміх, ласка, мати
І садок вишневий коло хати.

Євген Маланюк
Комментариев: 4

***

Евгэн Маланюк ,«Ангел смерти»

И коридором— самолёт-ладья,
и водопадом— ровный шум моторов.
И забываешь ты, что сердце хворо,
чудак, шатун по жизни, нею пьян

любя. И сердцем воевал ты,
и сердцем думал—силы лишь оно,
родник, давало...
Долу видно дно

Земли: дома, автомобили, улки.
А над тобою— мёртвая лазурь.
Воздушных рек неведомая месса.
И колет мысль: вдруг мигом стихнет дурь?!

Склонился ангел.
Впрочем, стюардесса.
Вновь на слуху грохочет жизни гимн
Улыбку (куклы?) я своей встречаю
улыбкою немой, и тем храним,
привычно говорю: «Не кофе, чаю!»

перевод с украинского Айдына Тарика


Ангел смерті 

І коридором — літака кадлуб, 
І водоспадом — рівний шум моторів. 
І забуваєш, що ти — серце хворе, 
Дивак, самітник, вічний однолюб —
Усе життя. I серцем воював ти, 
І серцем думав, і лише воно
Було джерелом сил... 
Надолі дно
Землі: оселі, вулиці та авта. 
А над тобою нежива блакить, 
Воздушних рік недовідомі плеса. 
І раптом мисль: чи не надходить мить? 
Схилився ангел. 
Ні, то стюардеса. 
І знов життя гримить грозовий гімн, 
І усміх (майже ляльки!) зустрічаю
Теж усміхом заучено-німим
І звично кажу: «Ні, не кави — чаю».

Євген Маланюк, влітаку, 29.8.1965

Комментариев: 0

***

Евгэн Маланюк, «Под чужим небом»

Над серым полем там паруя,
враньё пророчит: «Кары-кар!»
Чужой, в чужом краю я
чужой здесь слушаю базар.

А я на пламени разлуки
года сжигаю в прах тоски.
Твоей мне снятся степи туки
и на пригорках— ветряки.

Там свист херсонского простора!
Там ветра волн хрусталь и голь!
А тут— окно зажмурит штора—
и пьёшь, как смерть, лихую боль.

перевод с украинского Айдына Тарика


Під чужим небом

Десь сіре поле в чорних круках,
Що пророкують: кари, кар!
А я тут, на чужинних бруках,
Чужий — несу чужий тягар.

А я на полум’ї розлуки
Назавше спалюю роки,
І сниться степ Твій, сняться луки
І на узгір’ях — вітряки.

Там свист херсонського простору!
Там вітер з кришталевих хвиль!
А тут — в вікні опустиш штору —
І п’єш самотній, смертний біль.

Євген Маланюк
1924
Комментариев: 0